Олександр Лисий: Завдання керівника – сформувати команду професіоналів 

Народився 20 серпня 1977 року в місті Києві, з відзнакою закінчив загальну середню школу № 170. Навчався в Національній академії Служби безпеки України, спеціальність правознавство. Кандидат юридичних наук, державний службовець 4-го рангу, полковник запасу. З 1999 впродовж вісімнадцяти років працював у підрозділах по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. З 2007 року перейшов на керівну посаду в центральний апарат СБУ. У вересні 2017 звільнився за власним бажанням з СБУ та почав працювати в Національній комісії з державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг на посаді начальника управління ресурсного забезпечення та інформаційних технологій, а згодом - директором департаменту юридичного забезпечення Нацкомфінпослуг. Одружений, має двох синів. 

- Чому ви вирішили взяти участь в конкурсі на посаду заступника Директора теруправління?  

- Я понад вісімнадцять років займався оперативно-розшуковою діяльністю. Зокрема, виявляв, документував, складав протоколи про корупційні діяння та інші адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. То ж на посаді заступника Директора територіального управління зможу організовувати роботу оперативних підрозділів. Це та робота, яку я знаю досконало з власного досвіду.  

- У підслідності ДБР злочини, скоєні топ-чиновниками. Як будете забезпечувати  незалежність підрозділу від незаконного впливу  будь-кого?

-  Мені й раніше доводилося документувати злочини у сфері службової діяльності, складати протоколи щодо міністрів, керівників центральних органів державної влади, їх заступників, десятків  посадовців нижчого рівня. Це були гучні корупційні справи,  і чимало з них я довів до суду. В такій роботі важливо правильно зібрати та задокументувати докази злочину. На мою думку, резонансні справи будуть виникати саме  внаслідок реалізації матеріалів, зібраних у відділах оперативних розробок Державного бюро розслідувань. 
 А щодо бажання впливати на наші розслідування – то не зважаючи на те, від кого може бути такий вплив – чи від керівництва, чи від політиків, чи від представників злочинних угрупувань – керуватися потрібно лише законом. Законодавством передбачено достатній механізм протидії зазначеному явищу.

- ДБР – новий орган в правоохоронній системі, і Вам  доведеться здобути авторитет серед колег. Як будете формувати взаємовідносини з представниками інших структур в регіоні?

- Дія Хмельницького управління поширюється на територію Вінницької, Житомирської, Рівненської, Чернівецької, Хмельницької областей. Тому, щоб  оперативно реагувати і фіксувати злочини, слідчим ДБР потрібно буде взаємодіяти з поліцією і СБУ. 

- Що потрібно для того, щоб територіальне управління розпочало роботу? 

- На етапі  запуску ДБР в регіоні я би виділив три важливі складові: адміністративна, кадрова і процесуальна. Приміщення для теруправління ДБР в місті Хмельницькому виділено, зараз потрібно вирішувати  кадрові питання. А саме: розробити положення про відділи, штатний розпис, розробити функціональні обов’язки (посадові інструкції) окремих працівників.

Я  зараз готую план першочергових заходів, розписую, в якій послідовності і в які терміни ми повинні будемо виконувати конкретну роботу.

- Які визначите критерії оцінки ефективності працівників? 

- Це мають бути доброчесні, професійні, цілеспрямовані, здатні працювати у кризових ситуаціях працівники. Від них з перших днів вимагатиму дотримуватися конфіденційності і  нерозголошення  інформації про нашу діяльність. Будемо аналізувати передумови і причини скоєння злочинів, впроваджувати нові методики слідства. Всі працівники, члени команди повинні взяти все найкраще з попереднього досвіду та запровадити в новому органі. 

Вважаю, що організацію створюють люди, які в ній працюють і завдання керівника – сформувати   команду професіоналів. 

- У декларації Ви вказали квартиру в Києві та авто. Як будете облаштовуватися в Хмельницькому? 

- У Хмельницькому планую орендувати житло і якнайшвидше розпочати роботу. Дружина з синами залишаться в Києві. Таке рішення ми прийняли спільно, з огляду на те, що діти ще навчаються, і ми не готові раптово переїхати.  Квартиру я отримав у 2005 році від Служби безпеки України. Автомобілі  – один мій, а інший належить батькові. Про всі свої статки я буду і надалі звітувати щороку.